Пошук

Де юре. Як отримати психіатричну допомогу без порушення прав пацієнтів

30 Червень 2020

Авторки: Валерія Діденко, Леся Любченко, Юта Коргун
Ілюстраторка: Іра Лисенко

Де юре. Як отримати психіатричну допомогу без порушення прав пацієнтів | ARC.UA

За даними ВООЗ, щотижня кожен шостий дорослий і кожна п’ята дитина відчувають проблеми, пов’язані з ментальним здоров’ям. А кожен дев'ятий житель районів, де мають місце збройні конфлікти, страждає помірними або важкими психічними розладами.

Близько 30% людей в Україні принаймні один раз страждають на психічний розлад упродовж життя. Алкогольна залежність є найбільш поширеним розладом серед чоловіків, тоді як депресія та тривожність — серед жінок. Щороку майже 2 млн українців стають пацієнтами психіатричних лікарень, зазначає Міністерство соціальної політики України. 

В Україні поступово відмовляються від застарілих антигуманних підходів лікування та розширюють права пацієнтів, які перебувають у психіатричних закладах. Проте порушення цих прав і досі лишається серйозною проблемою. Наприклад, пацієнтам не роз’яснюють інформацію про діагноз, лікування та наслідки. Не у всіх закладах є інформаційні стенди про права пацієнтів. У когось на період лікування можуть забрати телефон. Через незнання законів пацієнти можуть не помічати насильства з боку лікарів або ж що до них вчиняють проитиправні дії. 

Разом із лікарем-психіатром, директором Центру психічного здоров’я і моніторингу наркотиків та алкоголю МОЗ України Сергієм Шумом та правозахисником, президентом Всеукраїнської громадської організації користувачів психіатричної допомоги «ЮЗЕР» Русланом Імереллі «Психея» розбиралася, чи може шпиталізація бути примусовою, як захистити права пацієнта та куди звертатися у випадку правопорушень.

Якою буває психіатрична допомога та які підстави її надання 

Усе починається з психіатричного огляду, який проводить лікар-психіатр на прохання та/або за усвідомленою письмовою згодою людини, яка досягла 14 років. Психіатричний огляд проводять, аби з’ясувати наявність чи відсутність у людини психічного розладу, потребу в наданні їй психіатричної допомоги, а також вирішити питання про вид такої допомоги та порядок її надання.

Якщо такий огляд потрібен людині віком до 14 років, то прохання або усвідомлену письмову згоду надають її батьки чи інші законні представники. У випадках, коли один з батьків не погоджується на проведення огляду або ж коли батьки дитини відсутні, огляд проводять за рішенням органу опіки та піклування. Його ухвалюють не пізніше, ніж протягом 24 годин з моменту звернення представника дитини до цього органу і можуть оскаржити в суді.

Якщо людина не дає усвідомленої згоди, то психіатричний огляд можна провести лише за рішенням суду, ухваленим на підставі розгляду заяви лікаря-психіатра. 

Закон України «Про психіатричну допомогу» передбачає, що людина може отримати як амбулаторну, так і стаціонарну психіатричну допомогу, але лише за умови надання усвідомленої письмової згоди.

Пацієнти мають право знати, на якій підставі перебувають в психіатричній лікарні. Перед отриманням усвідомленої згоди на лікування людині зобов’язані повідомити про характер психічного розладу, методи, тривалість лікування, а також про побічні ефекти терапії.

Що таке примусова шпиталізація та в яких випадках вона потрібна

В Україні людина може потрапити в психіатричну клініку на стаціонарне лікування  тільки в двох випадках: або якщо вона самостійно звернулася за допомогою та дала усвідомлену згоду на лікування, або за рішенням суду.

Наприклад, у ситуації, коли людина усвідомлює, що має проблеми зі здоров’ям, свідомо дає згоду на огляд у лікаря-психіатра, знає та розуміє свій діагноз, володіє інформацією про лікування та можливі наслідки, вона має можливість погодитися чи відмовитися від подальшої амбулаторної або ж стаціонарної допомоги. 

Існує стереотип — якщо людина потрапила у психіатричну лікарню, то це на все життя. Насправді, це не так. Якщо ви потрапили в лікарню з власної волі, але потім передумали і хочете виписатися, але вам відмовляють, — це є порушенням закону.

Трапляються й інші ситуації, наприклад, коли людина має розлад, але недооцінює його, або ж психічний розлад не дає можливість дати свідому згоду. У випадках, якщо людина неадекватно оцінює свій стан, загрожує здоров’ю і життю оточуючих або може нашкодити собі, її можуть шпиталізувати примусово.

Примусова шпиталізація можлива за рішенням лікаря-психіатра, якщо обстеження або лікування можливі лише в стаціонарних умовах, та при встановленні у людини тяжкого психічного розладу, внаслідок чого вона:
— вчиняє або виявляє реальні наміри вчинити дії, що становлять безпосередню небезпеку для неї або оточення;
— неспроможна самостійно задовольняти свої основні життєві потреби на рівні, який забезпечує її життєдіяльність.

Протягом 24 годин з часу шпиталізації така людина підлягає обов’язковому огляду комісією лікарів-психіатрів для ухвалення рішення про доцільність шпиталізації. У випадку, коли шпиталізація визнається недоцільною і людина не хоче залишитися в лікарні, її мають негайно виписати.

Якщо шпиталізація доцільна, то представник закладу з надання психіатричної допомоги, в якому перебуває людина, протягом 24 годин направляє до суду заяву про шпиталізацію людини в примусовому порядку. Важливо зауважити, що у законі прописано лише поняття примусової шпиталізації, але там не йдеться про примусове лікування.

«Недосконалість законодавства в цьому випадку можна розглядати як порушення прав підопічних під час стаціонарної психіатричної допомоги», — зауважує Руслан Імереллі.

Керівник цього закладу повинен негайно повідомити про шпиталізацію особи членів її сім’ї, інших родичів або її законного представника. 

Існує різниця між примусовою шпиталізацією і примусовими заходами медичного застосування. Другий вид примусової психіатричної допомоги виконується не аби запобігти заподіянню шкоди, а як наслідок певних дій людини. Наприклад, якщо є підозра на те, що людина не усвідомлює свої дії, не контролює їх та може бути небезпечною для себе та оточення, її можуть примусово шпиталізувати. Якщо ж людина вже скоїла щось протизаконне, відносно неї застосовують примусові заходи медичного застосування.

Людині можуть надавати амбулаторну психіатричну допомогу або госпіталізувати до психіатричних закладів (звичайний, посилений або суворий нагляд) залежно від рішення суду. Зараз відбувається реорганізація системи психічного здоров’я, зокрема і Української психіатричної лікарні із суворим наглядом, яка була в свій час створена з метою утримання пацієнтів з психічними розладами під вартою. 

Тож повернімося до примусової шпиталізації, де пацієнт не вчинив жодних небезпечний дій по відношенню до себе або інших. Сергій Шум пояснює: 

«Пацієнт, який потребує медичної допомоги, може отримати її в наших стаціонарах, психіатричних лікарнях або відділеннях багатопрофільних лікарень. У певний момент кінцевий стан при деяких захворюваннях приводить до того, що пацієнт потребує переважно соціальних послуг, які надають так звані психоневрологічні інтернати системи Міністерства соціальної політики». 

Тут здійснюється опіка з боку соціальних працівників, а лікар-психіатр виступає в ролі консультанта, який в разі потреби коригує лікування. 

Перевести людину з психіатричної лікарні до психоневрологічного інтернату можливо тільки в тому випадку, якщо людина втратила соціалізацію, не має сімейних зв’язків та домівки, зазначає Руслан Імереллі. У такому разі законом передбачено, що лікарня має право подати документи до Департаменту соціальної політики і отримати путівку на поміщення людини до психоневрологічного інтернату. 

Персонал психоневрологічного інтернату надає соціальні послуги відповідно до стандартів надання соціальних послуг. Якщо ж інтернатна установа має ліцензію на медичну практику, то лікар-психіатр може корегувати лікування та здійснювати постійний супровід.

Карта закладів з надання психіатричної допомоги: https://cmhmda.org.ua/map/

Які права має пацієнт психіатричної лікарні?

Права пацієнтів психіатричної лікарні не відрізняються від прав пацієнтів звичайних багатопрофільних лікарень. 

«Права — єдині що у тих, що у тих. Але більше підпадає під вплив порушень прав наша категорія людей, бо вони беззахисні. Наші пацієнти можуть певний час не розуміти значення своїх дій, і тому в цей проміжок часу їхні права можуть порушуватися», — пояснює Руслан Імереллі.

Люди, яким надається психіатрична допомога, мають право, зокрема, на:
— безпечність надання психіатричної допомоги;
— відмову від надання психіатричної допомоги, за винятком випадків її надання в примусовому порядку, передбаченому законом;
— утримання в психіатричному закладі лише протягом строку, необхідного для обстеження та лікування;
— попередню згоду або відмову в будь-який час від застосування нових методів діагностики і лікування та лікарських засобів;
— безоплатну юридичну допомогу з питань, пов’язаних з наданням їм психіатричної допомоги;
— альтернативний, за власним бажанням, психіатричний огляд;
— збереження права на житло протягом часу надання їм стаціонарної психіатричної допомоги;
— особисту участь у судових засіданнях при вирішенні питань, пов’язаних з наданням їм психіатричної допомоги та обмеженням у зв’язку з цим їхніх прав;
— ознайомлення з власною медичною карткою тощо.

Під час перебування у психіатричному закладі пацієнти мають право на:
— спілкування з іншими особами, зокрема з адвокатом або іншим законним представником, без присутності сторонніх осіб згідно з правилами внутрішнього розпорядку психіатричного закладу (це означає, що людина має право на безперешкодну комунікацію з іншими і може користуватися засобами зв’язку — телефонами та ноутбуками);
— повідомлення будь-якої особи за своїм вибором про надання їм психіатричної допомоги;
— забезпечення таємниці листування при відправці та отриманні будь-якої кореспонденції;
— дозвілля, заняття творчою діяльністю;
— відправлення релігійних обрядів, дотримання релігійних канонів;
— звернення безпосередньо до керівника або завідувача відділенням психіатричного закладу з питань надання психіатричної допомоги;
— допомогу щодо загальнообов’язкового державного соцстрахування або пенсії згідно із законодавством.

Проте певні права пацієнтів під час перебування у психіатричному закладі можуть бути обмежені. Підставою для цього є рішення лікаря-психіатра або ж комісії лікарів в інтересах захисту здоров’я чи безпеки пацієнта або ж інших людей. Це зокрема, право:
— приймати відвідувачів наодинці;
— купувати і використовувати предмети повсякденного вжитку;
— перебувати на самоті.

У випадках, коли повна інформація про власний стан може завдати шкоди здоров’ю людини або призвести до безпосередньої небезпеки для інших осіб, лікар-психіатр або комісія лікарів можуть також обмежити цю інформацію. Проте навіть у такому випадку, як зазначає Імереллі, пацієнт має знати про особливості свого медикаментозного лікування.

Слід зауважити, що пацієнти, до яких застосовуються примусові заходи медичного застосування, мають право звертатися до суду із заявою про їхню зміну або припинення не частіше одного разу на 6 місяців та незалежно від того, чи розглядалося судом це питання в зазначений період.

Для цього пацієнт може звернутися до незалежного лікаря-психіатра, аби отримати висновок про стан свого психічного здоров’я та необхідність застосування примусових заходів. А адміністрація закладу, де перебуває людина (у деяких випадках — це адміністрація кримінально-виконавчої установи) зобов’язана забезпечити безперешкодну можливість обстеження людини обраним нею лікарем на території цього закладу.

Серед обов’язків пацієнта можна зазначити дотримання внутрішнього розпорядку закладу, виконання настанов та призначень лікарів, ввічливого ставлення до медичного персоналу. 

«У приймальному відділенні пацієнту повинні розповісти всі його права та обов’язки. Не треба порушувати громадський режим. Не треба здійснювати хуліганські дії. Не треба битися з іншими пацієнтами. Не треба займатися сексом з іншими пацієнтами, якщо вони цього не хочуть. Усі права та обов’язки повинні бути роз’яснені», — пояснює Сергій Шум.

У деяких закладах пацієнти мають підписати документ про те, що вони будуть дотримуватися своїх обов’язків. 

«Не змушувати їх підписувати, а вони повинні прийняти усвідомлене рішення, для того, щоб прийняти та виконувати ці обов’язки. Умови лікарні мають цьому сприяти і підводити до цього. Це теж один з варіантів соціалізації та реабілітації всередині самої стаціонарної системи», — додає Руслан Імереллі. 

Протиправною дією є і так звана трудотерапія, зауважує Сергій Шум. Часом у психоневрологічних інтернатах можуть використовувати діяльність підопічних з комерційною метою, наприклад, відправляти працювати на будівництво. Це є порушенням прав підопічних. 

«Інша справа — терапія зайнятістю. Але що це? Це не змушувати мити вікна. Це відновлювати соціально корисні навички, що пацієнт вийде з лікарні, і йому треба платити за своє житло, отримати пенсію. Соціальні працівники повинні навчити: для того, щоб отримати пенсію, треба звернутися до такої-то установи і заповнити ось такі документи. Тож давай пробувати і тренуватися. Це зовсім інший підхід», — пояснює експерт.

Як захистити свої права та куди звертатися, якщо їх порушили

«По-перше, в кожному відділенні психіатричної лікарні повинна висіти інформація про вторинну правову допомогу. Щоб кожен пацієнт у разі порушення його прав міг звернутися до правової допомоги. По-друге, у кожному відділенні повинна висіти інформація про регіональних представників офісу омбудсмена в обов’язковому порядку», — наголошує Руслан Імереллі.

Знайти представника омбудсмена у вашому регіоні можна за посиланням. Всі питання правопорушень розглядають на місцевому рівні відповідно до Закону про місцеве самоврядування, а написаний напряму в міністерство лист все одно перенаправлять на регіональні департаменти охорони здоров’я. 

Звернутися також можна до Всеукраїнської громадської організації користувачів психіатричної допомоги «ЮЗЕР», яка захищає права пацієнтів. Якщо існує загроза насилля і від інших пацієнтів психіатричної лікарні, у цьому випадку варто негайно інформувати завідувача відділенням. 

«Якщо не приймають ніяких дій, отже, до головного лікаря. Не реагує головний лікар — тоді звертатися до правової допомоги, до регіонального представника офісу омбудсмена, щоб вони негайно прийшли, прийняли від нього заяву про знущання і передали до поліції», — зауважує Руслан Імереллі.

Ваші права завжди у ваших руках! Сам пацієнт має навчитися захищати свої права, наголошує правозахисник: 

«Якщо пацієнти не будуть цього робити — все, клямка, буде, що буде, ніхто не зверне на них увагу. Вони мають це розуміти, і не лише вони, але і їхні родичі».  

 

Замість висновку. Далі буде

2017 року прийняли Концепцію розвитку охорони психічного здоров’я в Україні на період до 2030 року. Концепція передбачає зміни в законах, відмову від застарілих антигуманних підходів та розширення прав пацієнтів у психіатричних закладах.

Наприклад, тепер пацієнти можуть самостійно звернутись до суду та отримати альтернативний висновок щодо стану свого психічного здоров’я, а дозволену раніше медичну стерилізацію без усвідомленої згоди пацієнта нині заборонено.

Разом із цим розпочався процес приведення діяльності психіатричних медзакладів у відповідність до міжнародних та національних нормативно-правових актів.

Проте зміни не завжди бувають швидкими, а наслідки каральної психіатрії радянської доби ще залишаються з нами у вигляді стигми людей з ментальними хворобами, соромом звернення та відвідування психіатра, а сама лише думка про можливість потрапити на лікування до психіатричної лікарні може викликати у нас панічний страх. 

Будь-які якісні зміни неможливі без розуміння реального стану справ, надійного зворотного зв’язку щодо функціонування системи — її моніторингу і оцінки. 

Цей матеріал є лише першою спробою розібратися, як працюють права людей з психічними розладами. Якщо вам є що розповісти про ваш досвід лікування у психіатричній лікарні на стаціонарі або амбулаторно, пишіть нам на пошту — psycheya.pd@gmail.com.

Вгору

Читати більше: