Пошук

«Хочу спати, але свідомість тримає мене на поверхні». Якими бувають розлади сну та як з ними впоратися

28 Вересень 2020

Авторки: Леся Любченко
Ілюстраторка: Іра Лисенко

«Хочу спати, але свідомість тримає мене на поверхні». Якими бувають розлади сну та як з ними впоратися | ARC.UA

Сон — це ваша суперсила. 
Меттью Волкер, професор нейронауки та психології 
Каліфорнійського університету, Берклі

Людина витрачає на сон третину свого життя. Якщо середня тривалість життя українців 2016 року склала 71,5 роки, відповідно 23 з них ми проводимо в обіймах Морфея. 

Така щоденна процедура як сон здається настільки невибагливою і тривіальною, що дуже легко забути про її важливість для людини

Якісний сон можна порівняти з генеральним прибиранням у мозку, адже в цей час він опрацьовує, сортує і запам’ятовує всю отриману за день інформацію. Також під час сну відновлюється імунітет, здійснюється синтез гормонів, виводяться токсини з організму.

Проте що робити, якщо в цій стрункій системі раптово станеться збій? Або ж не раптово, а під дією сильного емоційного навантаження, що може призвести до хронічного безсоння або сонного паралічу?

Згідно з дослідженнями американських науковців, 35% дорослого населення США сплять менше семи годин на день. До того ж, 20% підлітків мають менше, ніж п’ять годин сну і ризикують набути в майбутньому ментальні розлади, на кшталт депресивних станів, залежності від токсичних речовин та нав’язливих суїцидальних думок. 

Загалом же один або кілька розладів сну мають 50-70 млн американців, а в 48% від загальної кількості населення США виявили проблеми з хропінням. В Україні ж подібна статистика, на жаль, відсутня.

Якими бувають порушення сну, чому їх не варто знецінювати та до кого звертатися по допомогу — з цими та іншими питання «Психея» розбиралася разом з практичною психологинею, сомнотерапевткою, травмофокусованою терапевткою, засновницею Інституту розладів сну та психотравматичних розладів Оксаною Волошиною.

Люди, які мають порушення сну, з часом ризикують отримати серйозні зміни в емоційному стані, працездатності та ментальному здоров’ї. Своїм досвідом поділився наш герой Денис. Він розповів про власну історію боротьби з хронічним безсонням та як цей розлад впливає на його життя.

Скільки треба спати та якою є структура сну

Сон складається з двох основних фаз: швидкої — стадії поверхневого (REM) сну, а також повільної — стадії глибокого (NREM) сну. Ці дві фази постійно чергуються між собою. Якщо у першій мозкова діяльність дещо активізується (завдяки чому людині сняться сни), то в другій активність усіх систем організму сягає мінімального рівня.

Обидві фази поєднуються у 90-хвилинні цикли, і протягом усього сну їх проходить чотири або п’ять. Вирахувати фази сну можна, скориставшись калькулятором від Hyllarys або sleepyti.me

Найглибший — ортодоксальний — сон у людини настає після засинання, яке зазвичай триває близько 15 хвилин. З кожним наступним циклом тривалість швидкої фази збільшується, і, зрештою, людина прокидається. 

Дуже важливо під час сну пройти всі його фази. У кожній з них відбуваються різні процеси: тіло знерухомлюється, у природний спосіб активізується парасимпатична нервова система, яка відновлює всі системи організму, напруга спадає. Під час сну мозок працює навіть активніше, ніж в світлий час доби: він опрацьовує всю інформацію, яку ми пережили за день.

Оптимальна тривалість сну для дорослої людини — сім-десять годин. Для новонароджених — це до 17 годин; з віком кількість годин, які проводимо уві сні, зменшується. Потреба у сні в кожної людини індивідуальна. 

Умовно людей ділять на два хронотипи — «жайворонків» та «сов». Це пов’язано з циркадними ритмами, тобто циклічними коливаннями інтенсивності різних біологічних процесів, що відбуваються внаслідок зміни дня і ночі. 

«Якщо внутрішній годинник дозволяє людині спати шість-дев’ять годин і пройти всі фази сну, то з не треба з цим нічого робити. Найважливіше — дотримуватися однакового режиму, вчасно лягати і вчасно прокидатися», — зазначає Оксана Волошина.

Так званий гормон ночі — мелатонін — виробляється шишкоподібною залозою (або епіфізом) в цілковитій темряві. Він регулює діяльність ендокринної та імунної систем, а також функцій шлунково-кишкового тракту та роботу клітин головного мозку. 

Відповідно, час виділення цього гормону вночі (а також гормону кортизолу, що зранку синтезується наднирниками) у «жайворонків» та «сов» розходиться на кілька годин. Це зумовлено генетично. Цікаво, що ефективність штучного замінника мелатоніну науково не підтверджена.

Якими бувають розлади сну?

Розлад сну — це порушення структури сну людини, що пов’язано з проблемами в центральній нервовій системі. 

Дуже часто розлади сну розцінюють або як неправильну поведінку, або як безвідповідальне ставлення до себе і своїх потреб. Часом такі порушення сусідять з розладами психічними, але не завжди психічні розлади викликають розлади сну. 

Фізіологічними причинами розладів сну можуть бути захворювання загального характеру, розлади кровообігу, гормональні перебудови, депресія, зловживання алкоголем тощо. Їхні причини може встановити лише лікар.

Міжнародний класифікатор хвороб (МКХ) виділяє такі основні види неорганічних розладів сну:

1. інсомнія (хронічне безсоння, гостре безсоння);

2. гіперсомнія, або ж підвищена сонливість (психофізіологічна гіперсомнія, посттравматична гіперсомнія, нарколепсія);

3. порушення дихання, пов’язані зі сном (апное уві сні — хропіння внаслідок звуження дихальних шляхів, зупинка дихання);

4. циркадні порушення ритму сну і неспання (порушення сну при позмінній роботі, синдром пізнього засинання, синдром раннього вставання);

5. розлади руху, пов’язані зі сном (судоми нижніх кінцівок під час сну, синдром неспокійних ніг — нервове порушення, що супроводжується неприємними відчуттями у нижніх кінцівках під час стану спокою);

6. парасомнії (сомнамбулізм — сноходіння, нічний жах, нічні кошмари, сонний параліч — неспроможність поворухнутися деякий час під час засинання або прокидання).

Детальнішу інформацію про них можна дізнатися в сьомому розділі МКХ-11 за посиланням.

Зазвичай при розладах сну людина звертається до невролога або сімейного терапевта. Проте часто пацієнти розповідають про розлад сну лише як побічний симптом, а не як про самостійне захворювання. І це велика помилка, відзначає експертка:

«Людина звертається з тим, що має болі, відчуває нервозність чи тривожність, має перепади настрою, втому, розсіяну увагу. І, між іншим, додає, що ще й спить погано. Але саме розлад сну міг спричинити всі зазначені вище симптоми. Тоді лікувати треба розлад сну, у жодному разі не щось інше».

Пряма мова. Історія Дениса.

Денису — 31. Він працює радіоведучим. У його роботі важливо постійно взаємодіяти з людьми, тримати руку на пульсі подій, багато думати, аналізувати та швидко реагувати на обстановку в студії. І якщо для декого, аби працювати, потрібна тиша або кава, то для Дениса — просто виспатися. 

«Проблеми зі сном почалися роки чотири тому, коли в моєму особистому житті стався болісний епізод. Тому я розумів, що безсоння пов’язано не з фізіологічними станами, а з сильним переживанням. 

Для того, аби виспатися і нормально почуватися, мені потрібно від десяти годин мінімум. Я — “сова”, і добре, якщо виходить заснути о другій, а прокинутися о десятій. Але в періоди безсоння не міг заснути до п’ятої-шостої (інколи — восьмої) ранку, після чого прокидався о 13, 14 або й 15 годині (і навіть якщо я ліг спати не о другій, а о 22-23 годині, і прокинувся о дев’ятій чи десятій, це зовсім не значить, що наступного дня я взагалі засну). Так починається зміщення. Це величезний стрес. Усі вже йдуть на обід, повирішували багато справ, а я лише йду до магазину купити щось для сніданку. Мій максимум — це дві доби без сну.

Періодично це знову повторюється. Наприклад, одного місяця я нормально сплю, а наступного — вже ні. Вибити з колії може емоційне перенасичення або розуміння, що наступний день — дуже важливий і відповідальний. 

Я можу дуже хотіти спати, бути неймовірно втомленим, розслабленим чи напідпитку, випити снодійне або заспокійливе і відчути їхню дію на собі — але все одно не засну. Мабуть, моя свідомість настільки сильна, що тримає мене в неспанні. 

Трапляється, що я потроху провалююсь в сон, майже засинаю, ось уже на цій межі —  і тут мене щось виштовхує на поверхню. Це наче якийсь контроль наді мною, чомусь сам собі не дозволяю заснути. Я намагаюся розібратися у тому, що мене бентежить, знайти власне ставлення до цього, аби перестати переживати. Іноді це вдається, але витрачається дуже багато часу. Іноді я відчуваю полегшення, тому що розібрався з проблемою, яка мені не давала заснути. Але це трапляється вже під ранок.

Якщо й далі не можу заснути, пригадую якийсь свій висновок або постулат, думку, яка мене розслабляє. Але потім знову якась проблема виникає, або я забуваю про те, до яких висновків дійшов. Я не можу забути про проблему, відсунути її вбік. Знайти для неї якесь вирішення — ось моя підсвідома інтенція».

Як відбувається діагностика та лікування?

Перше, що обов’язково варто зробити для діагностики, — провести клінічне інтерв’ю. Це допоможе з’ясувати, що слід лікувати в першу чергу: розлад сну, чи якщо є супутні захворювання, то і розлад, і супутні захворювання, або ж лише супутнє захворювання. Окрім того, під час клінічного інтерв’ю можна виявити, чи людина приймає якісь препарати, які могли би спровокувати розлади сну. Розлад сну може бути першою ознакою наявності психічного захворювання, і під час клінічного інтерв’ю це можна детально прояснити.

Часом люди, які мають проблеми зі сном (зокрема, безсоння), вживають алкоголь або наркотики. Це справді дозволяє заснути, тому що гальмівні процеси кори головного мозку у той момент припиняються.

«Але це призводить до залежності, тому “лікувати” у такий спосіб точно не можна», — наголошує експертка. 

«Снодійне, мед з водою або суміш глоду, пустирника і валеріани мені не допомагають. Були періоди, коли я вживав алкоголь, щоб заснути. Наприклад, пів маленької пляшки коньяку», — розповідає Денис. 

Хлопець каже, що коли не спить вночі, просто лежить у сподіваннях заснути:

«Я не читаю, не дивлюся фільми. Намагаюся якимось чином заспокоїтися, “рахувати овець” або слідкувати за своїм диханням. Під ранок доходжу до такого стану, ніби перебуваю в якомусь мареві. Це суміш реальності, мрій, розмов, які самі собою моделюються, і при цьому розумію, що не сплю. Нещодавно помітив сцени, де фігурують літературні персонажі, і там вибудовується власна логіка. Свідомість сама викликає ці сюрреалістичні сцени. Мозок снить наяву».

Людина, яка має розлад сну, може звернутися по допомогу до сімейного лікаря, терапевта, невролога, психіатра чи психолога. Якщо клієнт має супутнє захворювання, лікар має спрямувати до того фахівця, який лікує саме це захворювання. До діагностики розладів сну варто застосовувати комплексний підхід, наголошує Оксана Волошина. 

«Іноді людина може не знати, що має захворювання певного характеру. Вона звертається з розладом сну, наприклад, до невролога. А в неї є психічне захворювання, яке потребує консультації психіатра. Тому цей підхід має бути дуже серйозним, заснованим на співпраці кількох фахівців. Від цього залежить, як почуватиметься людина надалі». 

Дослідження сну є відносно новою темою для європейських вчених — активне її вивчення, за словами експертки, триває останні 25 років. Це призвело до появи нових спеціалізацій, що стосуються діагностики порушень сну та лікування захворювань, які можуть бути з ними пов’язані.

Сомнологом називають лікаря, який пройшов додатковий курс навчання/спеціальні семінари та проводить, зокрема, полісомнографію — одну з головних діагностичних процедур у медицині сну. До нього направляють у тому разі, якщо людина, наприклад, має апное сну чи синдром неспокійних ніг (важливий момент: сомнологи не лікують посттравматичний розлад сну)

Полісомнографія відбувається в спеціально обладнаній палаті з безперервним моніторингом різноманітних параметрів організму. Фіксуються електрокардіограма, електроенцефалограма, пульс, рух нижніх кінцівок, рухи грудної клітки та черевної стінки, положення тіла, дихальний потік тощо. Комп’ютерна програма аналізує отримані дані, а остаточним результатом такої діагностики є полісомнограма. 

Окремої спеціалізації під назвою «сомнологія» в українських медичних ВНЗ немає, тому роботою у цьому напрямі займаються переважно терапевти, неврологи, кардіологи та пульмонологи.

Проте фахівчиня зауважує, що незабаром з розладами сну можна буде звертатися до сомнотерапевтів. Інститут розладів сну та психотравматичних розладів — єдина в Україні організація, яка у співпраці з факультетом медицини Університету Париж V (Франція) займається підготовкою таких спеціалістів. 

Сомнотерапевт — це психолог або лікар, який пройшов додаткове міжнародне спеціалізоване навчання тривалістю мінімум один рік. Він може лікувати розлади сну різних рівнів, зокрема розлади сну, асоційовані з травмою (наслідок стресу або гострого стресу, посттравматичні розлади сну, посттравматичні кошмари), згідно з протоколом первинної інтервенції, без глибинних втручань та медикаментозного лікування. 

Основними та допоміжними методами лікування є: 

1. когнітивно-біхевіоральна терапія (передбачає роботу з думками та поведінкою, часто — зі спотвореним сприйняттям реальності, себе та інших людей),

2. гіпнотерапія (застосування гіпнозу в психотерапії),

3. EMDR (десенсибілізація та опрацювання рухом очей, що поєднує одночасне згадування травматичного досвіду та стимули, що почергово активують ліву і праву півкулю мозку),

4. схемотерапія (враховує і пропрацьовує дитячі травми та сильні почуття, що пов’язані з подіями як теперішнього, так і минулого),

5. арттерапія та музикотерапія (види психологічної корекції, засновані на засобах мистецтва). 

Більше про види психотерапії можна дізнатися тут.

За потреби сомнотерапевти направлятимуть на діагностику до лікарів з вужчою спеціалізацією. 

Процес лікування залежить від обставин кожного випадку, а ліки призначаються, зважаючи на індивідуальні особливості функціонування організму. Наприклад, бензодіазепіни — психоактивні речовини, які мають снодійний, седативний, міорелаксуючий і протисудомний ефект — призначаються лише для короткотривалого лікування розладів сну. 

Самостійно впоратися з ними можливо у тому випадку, якщо вони спричинені стресовою реакцією на певну ситуацію в житті. Наприклад, у вас був міжособистісний конфлікт, непорозуміння на роботі чи вдома, і це вас засмутило або роздратувало. Унаслідок цього розвивається розлад сну як реакція на гострий стрес, наприклад, гостре безсоння.

«Це нормальна реакція. Її лікувати не потрібно, варто просто відновитися, відпочити, прожити цей стрес, і розлад сну мине сам. Наші тіло і мозок — дуже розумні, вони все зроблять за нас, якщо ми їм довіряємо. Тому, коли стрес минає, ми гарно спимо, і все налагоджується», — запевняє експертка.

І додає: якщо стрес минув, а розлад сну триває, то ви можете мати справу вже з хронічним або посттравматичним розладом сну. Якщо при цьому немає ніяких супутніх захворювань, то його лікують як самостійне захворювання. Звертатися по допомогу до сомнотерапевтів і лікарів варто, якщо розлад сну триває протягом одного місяця, а не трьох, як визначають деякі фахівці:

«Навіщо чекати, поки стане гірше, якщо це можна попередити, проговорити, яка цьому є причина. У крайньому разі — можна діагностувати, призначити лікування і конкретну терапію. Або ж нічого не робити, якщо це була реакція на якийсь гострий стрес, що з часом мине». 

Але якщо ви відчуваєте, що самостійно не справляєтеся зі своєю проблемою, обов’язково звертайтеся до фахівця. Це дозволить попередити ускладнення від розладів сну та відновить повноту життя. Навіщо чекати, що стане гірше? 

Як поводитися оточенню людини, яка має розлад сну?

Часом підтримка близьких стає дуже важливою для людини, яка має розлад сну. Денис каже, що йому легше засинати, якщо поруч є близькі люди: «Наприклад, коли до мене приїздять батьки або лишаються друзі. Людина, яка спить поруч, мене заспокоює».

Якщо у парі хтось має апное сну чи синдром неспокійних ніг, їм бажано спати окремо. Адже людині, котра спить поруч, голосні звуки або активні рухи завдають великих незручностей. Відповідно, вона може страждати так само, як і та людина, що має розлад.

Часом дехто з клієнтів соромиться сказати партнерові чи партнерці, що йде спати до іншої кімнати через хропіння. Фахівчиня підкреслює, що у стосунках дуже важливо говорити та мати розуміння про те, що насправді може зашкодити здоров’ю. Окрім підтримки рідної людини, варто подбати і про себе.

Порушення сну заважають і виконанню професійних обов’язків. На роботі Денис довгий час приховував свою проблему, бо вважав, що мати розлад сну — дивно. Мовляв, це може підривати його авторитет як професіонала. Проте ранкові ефіри складно вести, якщо ведучий не спав вночі.

«Зрештою, я поставив питання руба, тому що мені це необхідно. І побудував свою роботу так, аби не бути зранку в офісі. Від того всі виграють, адже ввечері я буду зібраним і зможу провести цікавий ефір. Я готуюся заздалегідь, вдома, по дорозі, не обов’язково навіть перебувати в офісі. Мої колеги це розуміють і ставляться з повагою», — розповідає Денис.

Якщо ви спостерігаєте, що ваш друг, колега, дитина, чоловік, мама чи батько погано спить, про це варто сказати і спонукати людину звернутися до лікаря. Тобто зробити те ж саме, що й при будь-яких захворюваннях. 

Для людини з розладом сну дуже важливе розуміння оточення, адже це — форма піклування про неї, каже Денис. Він пояснює:

«Люди зазвичай звинувачують себе в тому, що “я якийсь не такий”. Але добре, що з’являється культура ставлення до себе, коли людина не приховує якісь речі, а просто привчає тих, хто з нею комунікує, що в неї є певна специфіка. Варто або ставитися до цього з розумінням і пристосовуватися, або не спілкуватися».

Як можна поліпшити гігієну сну?

Неодмінними атрибутами якісного сну, які дозволять мозку «відключитися» від зовнішніх чинників, є:

1. зручний вільний одяг з якісної тканини: тіло під час сну має «дихати»,

2. комфортна постіль: подушка та матрац мають бути підібрані з урахуванням особливостей тілобудови, можливих захворювань опорно-рухового апарату чи характеру порушення сну,

3. сприятлива обстановка в кімнаті: прохолодне і провітрене приміщення (задуха ускладнює процес засинання і спання), щільно зашторені вікна (та/або пов’язка для сну), цілковита тиша.

Відхід до сну теж варто супроводити певними «ритуалами», хоча це — на індивідуальний розсуд. За словами фахівчині, не варто переїдати чи зловживати кофеїновмісними напоями. За п’ять-шість годин до сну краще утриматися від споживання кави чи зеленого чаю, оскільки після них ми можемо почуватися бадьоріше, що надалі провокує депривацію (недостатню кількість) сну. 

Після активного дня найкраще займатися рутинними справами, наприклад, почитати книжку: це дозволить нервовій системі заспокоїтися. Можна зробити легку прогулянку. А за годину до сну світло в кімнаті слід зробити приглушеним.

Також перед сном варто відкласти ґаджети вбік. Людське око з усього видимого спектру найгірше переносить синє випромінювання. Штучне блакитне світло від екрана знижує кількість виділеного в організмі мелатоніну, що виснажує організм і водночас заважає заснути.

Деякі виробники девайсів розробили функцію, яка дозволяє зменшити блакитне світло, й екран набуває випромінювання червоного спектру. Але й за таких умов дивитися перед сном відео чи гортати стрічку соцмереж є не надто гарною ідеєю: це перезбуджує нервову систему і теж не дозволяє заснути.

Не менш важливими є і «ритуали» прокидання, завдяки чому цей час асоціюватиметься у вас з чимось приємним та зарядить позитивом на весь наступний день. Поставте на будильник приємну мелодію, помедитуйте. Намагайтеся не ніжитися в ліжку занадто довго. Легка зарядка, контрастний душ або ж умивання прохолодною водою дозволять вам швидко збадьоритися. 

Якщо маєте підозри на розлад сну, спробуйте протягом дня спостерігати за своєю поведінкою та вести щоденник сну. Це можна робити письмово: фіксувати, коли лягаєте спати, а коли — прокидаєтеся (вранці або скільки разів протягом ночі), як довго триває сон, які сни вам запам’яталися. 

Проте для цього існують і спеціальні мобільні додатки — трекери якості сну (наприклад, безкоштовні «Sleep Better», «Sleep Cycle», «Sleep Time», «Pillow», «Prizz», «Relax & Sleep Well» тощо), які відстежують, зокрема, цикли сну, рівень стресу, фізичне навантаження, споживання кофеїну та алкоголю.

«Вони фіксують час сну, сторонні звуки, нагадують, коли треба лягати спати і коли — засинати. Вранці, коли ми прокидаємося, вмикається будильник, і ми можемо прослухати, що відбувалося протягом ночі. Це — теж елемент гігієни сну. Ми спостерігаємо за тим, як спимо, аби не пропустити нічого важливого», — наголошує сомнотерапевтка.

Пряма мова. Замість висновку

«Я відвідував сомнолога, який порадив мені ліки та фізичні вправи. Але не можу сказати, що це мені допомогло. Проте візит до психологині цього літа дуже мені допоміг. 

Я усвідомив, з чим пов’язані ці проблеми, і почув від фахівця, що це не мої домисли. Почув, що я нормальний. Для мене було важливо почути це не від друзів, а від фахівця. Мені стало легше, коли психологиня сказала, що багато людей розходяться, не сплять або й реагують ще гірше. 

Ви говорите про різні речі, але ти фіксуєш, що тебе насправді тривожить, і психолог це відчуває. Це не друг, не людина, якою можна маніпулювати. Вона налаштована постійно зчитувати, що з тобою відбувається. Тому раджу сходити до психолога, адже це певний етап у сприйнятті себе та своїх проблем. 

Зараз у мене є відчуття, що робити далі. Мені подобається жити, просто що періодично я стикаюся з безсонням. Це — частина мене. Можливо, ще трохи часу пройде, і вона минеться. Мені вже значно краще, якщо порівнювати із початком проблеми.

Спочатку я дуже сильно злився на себе (“ти ж завтра будеш ніякий!”), а зараз іронізую. Тому просто лежу, раз на дві години встаю покурити, випиваю, сміюся... Насолоджуюся ранком, тишею, вином або коньяком, повітрям, цигаркою. Я прийняв, що не спатиму і хоча б цей час проведу нормально. Це не моя проблема, це проблема зі мною. 

Можна провести таку аналогію: раніше був потяг, який їхав по рейках. А важче мені стало, коли усвідомив, що я —  машина. У мене колеса, і я маю шукати якусь трасу, а не колії. Я підсвідомо хотів би повернутись до стану “потяга”. Але варто навчитися жити по-новому, і я докладаю для цього максимум зусиль. Але якщо у мене щось не виходить, треба приймати і жити з цим далі».

Якщо ви помітили, що ваш сон порушився, став нетипово коротким чи, навпаки, тривалим, після нього ви не почуваєтеся бадьоро, або рідні повідомили, що у вас апное сну — обов’язково зверніться до лікаря. 

Варто пам’ятати, що розлади сну можуть бути викликані не лише фізіологічними станами, але й психічними проблемами. Фахівець з ментальних розладів може допомогти розібратися в причинах порушень сну. Або ж допомогти прийняти цю ситуацію і себе в ній.

Варто прочитати:

1. Darian Leader. «Understanding Our Sleeping and Sleepless Minds»
2. Matt Walker. «Why We Sleep. The New Science of Sleep and Dreams»
3. Д’єго Калб, Ана Морено. «Сон. Наука сну, або Пробудження після неспокійної ночі»

Варто подивитися:

1. Matt Walker. Sleep is your superpower (англійською мовою з англійськими субтитрами та російськими субтитрами)
2. «Нав’язливий сон»/«Chasing Sleep», реж. Майкл Волкер, 2000 рік
3. «Пробудження життя»/«Waking Life», реж. Річард Лінклейтер, 2001 рік
4. «Машиніст»/«El Maquinista», реж. Бред Андерсон, 2004 рік
5. «На добраніч»/«The Good Night», реж. Джейк Пелтроу, 2007 рік
6. «Сомнія»/«Before I Wake», реж. Майк Фленеган, 2016 рік

 

Вгору

Читати більше: